Творець Андор пояснив, що не так із Зоряними війнами
Тоні Гілрой у бесіді з Backstory Magazine сформулював свій підхід до великих франшиз на кшталт «Зоряних воєн»: не розбирати заново «коробку з іграшками», а додавати у світ щось своє. Його погляд різко контрастує з курсом Дейва Філоні та Джона Фавро на Disney+, які у всесвіті «Мандалорця» активно грають на ностальгії та камео, що, безсумнівно, знову розпалить суперечки у фандомі.
Відтоді як студія Disney придбала Lucasfilm, потік проєктів за «Зоряними війнами» на Disney+ вийшов нерівномірним — нові серіали виходять чи не кожні кілька місяців, і багато глядачів говорять про втому. На цьому тлі «Андор» Гілроя вирізняється як більш приземлена та доросла історія, яка відчутно відрізняється від звичної суміші ностальгії та заплутаних сценаріїв у таких серіалах, як «Книга Боби Фетта», «Обі-Ван Кенобі» та «Асока».
«Дуже часто, коли працюєш з історією у всесвіті з готовим IP, рука тягнеться відкрити коробку з іграшками і погратися всіма іграшками. Цьому імпульсу варто опиратися. Завдання — залишити в коробці більше іграшок, ніж було, коли ти прийшов. Потрібно придушити бажання бути дитиною і мислити як оповідач, який додає світові, а не забирає з нього».
Гілрой закликає не впиватися ностальгією, а дбайливо розширювати канон і залишати простір для наступних авторів. Примітно, що саме він причетний до двох рідкісних великих хітів Disney по «Зоряних війнах» за останнє десятиліття — фільму «Бунтар Один» і серіалу «Андор».
Підхід Філоні та Фавро протилежний: знайомих героїв, техніку й атрибути саги регулярно повертають на екрани. Боба Фетт з'являється в «Мандалорці» та отримує власний, подекуди спантеличливий, спін-оф; Бо-Катан Крайз, Асока Тано і навіть Люк Скайвокер зазирають для ефектного «привітання»; а кіносиквели, що почалися з «Пробудження сили» (2015), майже перезбирають оригінальну трилогію за тими самими сюжетними кроками. Гілрой нікого поіменно не критикує, але ясно дає зрозуміти, що нескінченне «розігрування» старих фігурок виглядає по-дитячому.
Сила «Андора» в тому, що він не боїться говорити про політику, свободу, імперію та жертву — ті стрижневі теми, які надавали ваги оригінальній трилогії (та й приквели намагалися осмислити механіку влади, хоч і зі збоями). Сучасні проєкти Disney часто підміняють це пасхалками та тригерами ностальгії — ефектно, але швидко набридає. Філософія Гілроя «закрити коробку з іграшками» точно описує, чому франшиза часом буксує: ностальгія не зло, але без нового змісту ні світлові мечі, ні камео не врятують від відчуття застою.
